«Значення запровадження інституту масового позову — це цивілізація суспільства, виведення його на інший рівень розвитку суспільної активності», — професор Наталія Кузнєцова

Питання запровадження такого правового інституту, як масовий позов, у національне законодавство і відповідно судову практику — є актуальним, — наголосила професор, академік Національної академії правових наук України, д.ю.н. Наталія Кузнєцова, відкриваючи обговорення теми «Громадянське суспільство і захист порушених прав численних груп осіб у порядку масового позову» у рамках роботи круглого столу «Масовий позов: перспективи в Україні через призму зарубіжного досвіду», який відбувся у Верховному Суді України.

Для кожного виду масового позову в Україні існує підґрунтя. Крім того, з ухваленням істотних змін у корпоративне законодавство, зокрема щодо захисту прав інвестора, починає запроваджуватися юридична конструкція похідного позову. Водночас інститут масового позову як юридична конструкція, що має забезпечувати консолідований інтерес як приватно-, так і публічно-правового характеру, нерозривно пов’язаний з функціонуванням громадянського суспільства. Не враховуючи його інститути (адвокатуру, нотаріат, політичні партії, засоби масової інформації, громадські організації, тощо), не можна говорити про захист прав невизначеного кола осіб окремо.

Мета і завдання громадянського суспільства, – нагадала Наталія Кузнєцова, – полягають у тому, аби гармонічно поєднувати права і свободи з відповідальністю людини, створювати умови для стабільного розвитку інститутів громадянського суспільства і здійснювати ефективний контроль суспільства за діяльністю державної влади, забезпечувати створення ефективної системи соціального захисту. У час, коли старі ціннісні орієнтири не працюють, а нові ще не склалися, функціонування громадянського суспільства активізується.

Говорячи про запровадження масового позову до вітчизняного законодавства, Наталія Кузнєцова зазначила, що найкращим варіантом було б доповнення Цивільного процесуального кодексу окремою главою «Групові позови». Проте перспектива запровадження таких позовів існує не тільки у сфері приватно-правових відносин, але й у публічній сфері (адміністративні позови), коли оскаржуються ухвалені акти органів державної влади і місцевого самоврядування, якими заподіюється шкода необмеженій кількості осіб.

– Значення запровадження інституту масового позову — значно більше, ніж захистити порушені інтереси невизначеного кола осіб, це цивілізація суспільства, виведення його на інший рівень не тільки правової і соціальної культури, а й на інший рівень розвитку суспільної активності, – наголосила Наталія Кузнєцова.

Начальник управління представництва інтересів громадян та держави в суді Генеральної прокуратури України Тарас Дунас зазначив, що при розгляді справи за груповим позовом прокурор діє через призму порушення вимог чинного законодавства або загрози порушення таких. І в цьому механізмі зберігаються елементи загального нагляду, здійснення якого покладено на органи прокуратури, від яких слід відійти у процесі реформування прокуратури і визначити роль і місце прокурора у груповому позові так, аби прокурор не перетворився на адвоката держави і захисника її інтересів.

Тарас Дунас також нагадав, що питання такої функції прокуратури, як представництво інтересів, викликає дискусії. Оскільки наші західні партнери зберегли у себе функції загального нагляду, а функцію представництва розглядають як результат здійснення наглядових повноважень, водночас в Україні функція представництва інтересів — єдина функція поза межами кримінального судочинства, яку законодавець має зберегти за органами прокуратури у процесі реформування.

Спроби визначити підстави реалізації функції представництва прокурором інтересів держави, аби не допустити конфлікту з іншими державними органами, втручання у бізнес та підміну повноваження судів зроблено у новому Законі України «Про прокуратуру». Зазначений Закон, наголосив представник Генеральної прокуратури України, містить багато оціночних понять, які не дають можливості у повній мірі сформулювати модель роботи прокуратури у тих умовах, які пропонує законодавець.

Щодо представництва прокурором інтересів фізичних осіб, законодавець чітко визначив повноваження прокурора. Проте норма, яка закріплювала право прокурора на звернення до суду в інтересах невизначеного кола осіб, що була передбачена в одному з проектів Закону України «Про прокуратуру», була виключена через законодавчу неврегульованість механізму масового позову, складність в обґрунтуванні наявності спільного інтересу, неготовності прокурорів до розгляду таких справ. На сьогодні не передбачено відповідних повноважень прокурора.

Заступник міністра юстиції України з питань виконавчої служби Сергій Шкляр вважає, що не має бути жодних перешкод у виконанні судових рішень, постановлених за масовими позовами. На сьогодні є об’єднані виконавчі провадження, у яких налічуються тисячі стягувачів. Складніша ситуація буде за умов, коли позов буде подано в інтересах невизначеного кола осіб: як і коли мають визначатися такі особи, ідентифікуватися, підтримувати цей позов?

Підтримуючи ідею запровадження інституту масового позову у вітчизняне законодавство, Сергій Шкляр наголосив, що особливо корисним буде запровадження такого інституту саме в сфері конкурентного і антимонопольного законодавства, оскільки у тій сфері можна прозоро обчислити завдані збитки. Виступаючий навів декілька прикладів, змоделювавши ситуації, як цей механізм працюватиме, і окреслив питання, які слід визначити законодавцю особливо ретельно.

Віце-президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Володимир Яценко на прикладі багаторічних спроб захистити порушені права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розповів, як саме упродовж багатьох років порушувалися з боку держави ці права.

Він застеріг про ухвалення у другому читанні Проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (щодо забезпечення виконання судових рішень), який, на думку виступаючого, передбачає неконституційний механізм, що призведе до потужної хвилі звернень до судів таких соціально вразливих категорій громадян, як чорнобильці, ветерани війни, діти війни тощо, і до оскарження як в Конституційному Суді України, так і в Європейській комісії «За демократії через право» (Венеціанська комісія).

Цивілізовано уникнути таких хвиль судових позовів допоможе, на думку Володимира Яценка, запровадження інституту громадянської злагоди, коли впливові громадські організації братимуть на себе відповідальність домовитися з урядом, який зі свого боку має виявити волю, про поетапне наближення дії органів влади відповідно до законодавства, дотримання норм Конституції України, а не до власного розуміння соціального захисту. До цього процесу мають бути залучені і суди, що забезпечить правову стабільність у державі.